Цікава ентомологія: що то за муха?

Взагалі-то, мух існує ДУЖЕ багато: наразі відомо більше 100 родин, що налічують багато десятків тисяч видів ‒ більше ніж усіх описаних видів риб, птахів, гадів і ссавців разом узятих. Скільки ж їх є насправді ‒ важко навіть уявити.

Ось декілька місцевих мух, які часто трапляються на очі, і яких можна швидко навчитися впізнавати хоча б приблизно:

1. Хатня, або кімнатна муха (Musca domestica, родина Muscidae). Відомий синантропний вид (живе поряд із людиною). Їсть майже все, що погано лежить і гниє. Не кусається, але вдень механічно розносить збудників інфекційних захворювань, а ввечері заважає спати своїм дзижчанням та облизуванням.

2. Жигалка осіння (Stomoxys calcitrans, родина Muscidae). Теж відомий синантроп. Якщо особливо не придивлятися, нагадує кімнатну муху, але на відміну від неї відчутно кусається. Через укус може передавати різних дрібних паразитів. Навесні таких мух майже не побачиш, а от ближче до осені вони часто дають про себе знати. Тому кажуть, ніби восени мухи стають злішими. Не стають ‒ це просто інакші мухи.

3. Сірі м’ясні мухи (Sarcophaga spp., родина Sarcophagidae). Великі та сірі. До людей майже байдужі (принаймні, поки з тими все гаразд).

4. Зелені та сині м’ясні мухи (родина Calliphoridae). Красиво виблискують “металом” на сонечці.

Личинки всіх цих перелічених мух (опариші, англ. ‒ maggots) переважно живуть в якомусь субстраті, що розкладається, гниючих залишках чогось.

5. Ктирі (родина Asilidae) ззовні більше нагадують не мух, а бабок і ведуть відповідний спосіб життя ‒ ловлять комах, зокрема й інших мух, своїми шипастими ногами і поїдають їх. На фото ‒ Satanas gigas, “сатана-велетень” з Червоної книги, який може сягати 5 см. Інші види ктирів менші, але все одно мають загрозливий вигляд. На людей вони не нападають (нащо б це їм?), але якщо такого схопити ‒ буде оборонятися та вкусить. Личинки живуть у ґрунті чи підгниваючій деревині.

6, 7. Ґедзі (рос. “слепни”, родина Tabanidae) ‒ великі надокучливі кровосисні мухи з гарними яскравими очима. Як я вже якось згадував, їх увесь час називають оводами, хоча оводи ‒ це зовсім інше, і вони як раз не кусаються. У нас окрім ну дуже великих представників (наприклад, 6 ‒Tabanus spp.) часто трапляються менші, але такі ж набридліві Chrysops spp. (7, російською вони “златоглазики”, а як їх назвати українською, я не знаю). Личинки, як правило, живуть у водоймах.

8. Кровососки (родина Hippoboscidae) мало схожі на інших мух, адже мають дуже великі та сильні ноги. Ці мухи ‒ паразити, вони мало літають, а переважно бігіють по покривах своїх господарів ‒ птахів або ссавців. Хоча і літають теж ‒ коли дуже треба. Кровососку “важко знайти, легко втратити та неможливо забути”, тобто спіймати та розщавити цю чудову комаху так просто не вийде.

9. Плодові мухи (родина Drosophilidae) ‒ маленькі, але дуже важливі, адже є модельними об’єктами в біології. Личинки дрозофіл живуть на підгниваючих фруктах та їдять дріжджі, які на тих виростають.

10. Мухи-повисюхи, або дзюрчалки (родина Syrphidae) часто-густо косплеять бджіл або ос, вводячи хижаків у оману своїм смугастим забарвленням. Личинки цих мух, як правило, живуть у воді, а дорослі особини живляться нектаром. Просто няшки на тлі більшості своїх родичів.

Кіку но секку, або свято хризантем

 Ранкова роса!
 На хризантемах
 Перлами сяє.

 

        Відповідно до уявлень,запозичених з Китаю, квіти хризантеми мають магічну силу і можуть продовжувати життя: китайська легенда розповідає про ченця, який жив до нашої ери – він прожив понад 700 років завдяки тому, що пив росу з хризантем. З давнини, коли починали цвісти 菊 (きく, кіку, хризантеми), прості люди прикрашали ними будинки, а знать розважалась катанням на «хризантемових» човнах.

       Про хризантеми складали вірші, співали пісні, заради них влаштовували поетичні турніри. На довгих паперових стрічках тушшю з особливим старанням писали вірші відомих поетів і розвішували їх на деревах, щоб вітер розніс славу про красу квітів по всьому світу. Так було в эпоху Хейан, багато з того живе й по сьогодні – в наші дні в імператорському палаці влаштовують літературний турнір, на якому свій вірш може прочитати і звичайний японець і імператор.

朝茶のむ僧静也菊の花                                            

あさちゃのむそうしづかなりきくのはな         

Чернець розслаблено

Ранковий чай смакує.

А поруч – хризантеми у цвіту.    

1690, Мацуо Басьо  (Переклад І. Бондаренка)

                                                                                       

 Історія цього свята почалася у 1186 році, коли при дворі імператора вперше відбулося 九月節句 (くがつせっく, Кугацу секку) – свято дев'ятого місяця. А у 1211 році його почали святкувати 9-го числа 9-го місяця за місячним календарем і змінили назву на 重陽の節句 (ちょうようのせっく, Чьойо секку) – дату обрали не випадково: дев'ятка у східній традиції вважається щасливим числом, а дві дев'ятки поряд (сховані у назві свята) – означають «довголіття». Оскільки хризантема і є символом довголіття, то пізніше свято отримало другу назву – Свято хризантем. В епоху Токугава воно увійшло до п'яти державних свят – 五節句 (ごせっく, Госекку).

     В цей день готували особливу страву – рис із каштанами. Так з'явилась ще одна назва – 栗の節句 (くりのせっく, Курі-но секку) – свято каштана.

      Хризантему давно використовують у японській кухні – салати, настоянки, вино. У наші дні японці створюють фантастично красиві ласощі わがし, вагаші. А до сезонних свят створюють дещо особливе – у вересні можна побачити вагаші у вигляді квітки 菊 (きく, кіку, хризантеми), 月 (つき, місяця), кролика, кленового листя. 

    Існували особліві повір'я та ритуали, пов'язані з хризантемами. Бажаючи комусь здоров'я та довголіття – підносили йому саке з пелюстками хризантем. Ще робили настоянку з квітів, листя та стебел хризантем, яку зберігали цілий рік і пили аж у наступне свято. Тканиною, просякнутою росою з хризантем, красуні протирали обличчя, щоб зберегти юність та вроду. В епоху Хейан квіти хризантем використовували для «відвертання лиха» – їх завертали у бавовняну тканину, щоб вона прсякнула пахощами квітів і потім цією тканиною обтирали тіло, заради здоров'я та довголіття.

   Сьогодні найгарніших дівчат японці називають О-Кіку-сан, порівнюючи їх з 菊 (きく, кіку) хризантемами та сонцем.

   Молитви про довге життя у японців були тісно пов'язані з культом предків – 9-го числа 9-го місяця буддійські ченці у храмах проводили поминальні служби. Під час служби використовували хризантеми, звідси і її назва – кіку-куйо. Дуже відоме богослужіння у храмі Каннон в Асакуса, в якому особливе місце відводилось хризантемам – їх підносили Будді, а по закінченню служби квіти забирали додому. Вважлося, що тепер хризантеми отримували здатність відганяти хвороби і незгоди.

菊の香やならには古き仏達

きくのかやならにはふるきほとけたち                        

 У замках Нари

 Запах хризантем

 І будд численних почорнілі лиця.

1694, Мацуо Басьо  (Переклад І. Бондаренка)

  Хризантема для японців не тільки магічна квітка й провісниця осені. Довгий час її зображення вважали в Японії священним і лише імператор та члени його сім'ї мали право носити одяг з малюнками хризантем. Порушників цього закону карали на смерть.

     Сьогодні хризантема символізує сонце і є символом нації, а стилізоване зображення 16-пелюсткової золотої імператорської хризантеми є основою державного герба. Найвища ж державна нагорода – орден Хризантеми.

     Навіть своїм походженням Японія зобов'язана цій квітці. У давні часи, розповідає легенда, у Китаї правив жорстокий імператор. Одного разу до нього дійшли чутки, що за морем, на далекому острові росте магічна квітка – хризантема. Із її соку можна приготувати напій довголіття. Але тільки людина з чистим серцем та добрими намірами може зірвати цю квітку. У імператора та його придворних були чорні та злі серця, й він вирішив послати замість себе на острів 300 молодих юнаків та юнок. Та жоден з них не повернувся назад: вражені красою острова, вони залишились і заснували нову країну – Японію.

   しら菊の目に立てゝ見る塵もなし                 

   しらぎくのめにたててみるちりもなし   

Хоч як вдивляйся –

Жодної пилинки

На білосніжних квітах хризантем!

Мацуо Басьо (Переклад І. Бондаренка)

   

   У наші дні Кіку-но секку офіційно не святкують, але з хейанських часів дійшов звичай влаштовувати виставки квітів та дивовижних ляльок. Ляльки, як окремі персонажі, так і цілі картини на історичні, релігійні або міфічні сюжети, створюють із живих рослин, для яких готують спеціальний каркас із бамбука, а обличчя, руки та ноги – з воску. Костюми та фон, на якому розгортається дія (гори, водоспади, храми), створюють з листя і квітів різних сортів хризантем. Підбираючи різні форми та відтінки квітів, складають фіолетові накидки придворних – з фіолетових пелюсток, зелені штани хакама – із листя, жовті капелюхи – з жовтих квітів. Двічі на день квіти поливають і картини залишаються чудовими цілий місяць. Діти дуже люблять цих ляльок.

Всесвітній день здорового харчування

 🍏 Їжа впливає на наші розумові процеси. Від того, що ми з'їли, залежать не тільки самопочуття, але також і настрій та ясність мислення. 

❗️Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 80% усіх захворювань пов’язані тією чи іншою мірою з харчуванням, а 40% з них пов’язані безпосередньо з фактором харчування людини.

Тож що можна їсти, а що ні, аби бути здоровим? 💪

Ідеальний режим харчування є індивідуальним для кожної людини, але можна визначити загальні принципи:

🥑 сніданок упродовж першого часу після підйому, обід та вечеря не пізніше трьох годин до сну;

🍆 інтервал між основними прийомами їжі не перевищує три з половиною-чотири години;

🥕 упродовж дня один-два перекуси.

Тож харчуйтесь правильно та будьте здорові!

Оголошення

 Завдання для здобувачів освіти знаходяться на блозі НЦПО. Біологія і екологія. Дистанційне навчання за посиланням https://vukladabiolog.blogspot.com