Взагалі-то, мух існує ДУЖЕ багато: наразі відомо більше 100 родин, що налічують багато десятків тисяч видів ‒ більше ніж усіх описаних видів риб, птахів, гадів і ссавців разом узятих. Скільки ж їх є насправді ‒ важко навіть уявити.
Ось декілька місцевих мух, які часто трапляються на очі, і яких можна швидко навчитися впізнавати хоча б приблизно:
1. Хатня, або кімнатна муха (Musca domestica, родина Muscidae). Відомий синантропний вид (живе поряд із людиною). Їсть майже все, що погано лежить і гниє. Не кусається, але вдень механічно розносить збудників інфекційних захворювань, а ввечері заважає спати своїм дзижчанням та облизуванням.
2. Жигалка осіння (Stomoxys calcitrans, родина Muscidae). Теж відомий синантроп. Якщо особливо не придивлятися, нагадує кімнатну муху, але на відміну від неї відчутно кусається. Через укус може передавати різних дрібних паразитів. Навесні таких мух майже не побачиш, а от ближче до осені вони часто дають про себе знати. Тому кажуть, ніби восени мухи стають злішими. Не стають ‒ це просто інакші мухи.
3. Сірі м’ясні мухи (Sarcophaga spp., родина Sarcophagidae). Великі та сірі. До людей майже байдужі (принаймні, поки з тими все гаразд).
4. Зелені та сині м’ясні мухи (родина Calliphoridae). Красиво виблискують “металом” на сонечці.
Личинки всіх цих перелічених мух (опариші, англ. ‒ maggots) переважно живуть в якомусь субстраті, що розкладається, гниючих залишках чогось.
5. Ктирі (родина Asilidae) ззовні більше нагадують не мух, а бабок і ведуть відповідний спосіб життя ‒ ловлять комах, зокрема й інших мух, своїми шипастими ногами і поїдають їх. На фото ‒ Satanas gigas, “сатана-велетень” з Червоної книги, який може сягати 5 см. Інші види ктирів менші, але все одно мають загрозливий вигляд. На людей вони не нападають (нащо б це їм?), але якщо такого схопити ‒ буде оборонятися та вкусить. Личинки живуть у ґрунті чи підгниваючій деревині.
6, 7. Ґедзі (рос. “слепни”, родина Tabanidae) ‒ великі надокучливі кровосисні мухи з гарними яскравими очима. Як я вже якось згадував, їх увесь час називають оводами, хоча оводи ‒ це зовсім інше, і вони як раз не кусаються. У нас окрім ну дуже великих представників (наприклад, 6 ‒Tabanus spp.) часто трапляються менші, але такі ж набридліві Chrysops spp. (7, російською вони “златоглазики”, а як їх назвати українською, я не знаю). Личинки, як правило, живуть у водоймах.
8. Кровососки (родина Hippoboscidae) мало схожі на інших мух, адже мають дуже великі та сильні ноги. Ці мухи ‒ паразити, вони мало літають, а переважно бігіють по покривах своїх господарів ‒ птахів або ссавців. Хоча і літають теж ‒ коли дуже треба. Кровососку “важко знайти, легко втратити та неможливо забути”, тобто спіймати та розщавити цю чудову комаху так просто не вийде.
9. Плодові мухи (родина Drosophilidae) ‒ маленькі, але дуже важливі, адже є модельними об’єктами в біології. Личинки дрозофіл живуть на підгниваючих фруктах та їдять дріжджі, які на тих виростають.
10. Мухи-повисюхи, або дзюрчалки (родина Syrphidae) часто-густо косплеять бджіл або ос, вводячи хижаків у оману своїм смугастим забарвленням. Личинки цих мух, як правило, живуть у воді, а дорослі особини живляться нектаром. Просто няшки на тлі більшості своїх родичів.
Немає коментарів:
Дописати коментар